Різдвяна казка! На Чернігівщині з’явились благородні олені. Завезли їх із селекційного господарства поблизу Конотопа, що на Сумщині. Придбало благородних тварин приватне мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» з Івангорода Ічнянської громади.
У приватні угіддя, що перебувають під цілодобовою охороною єгерів, завезли першу партію – 160 голів, загалом же закупили 250 оленів. Наступні кілька років півторарічні тварини житимуть та зростатимуть в угіддях МРП. Зважаючи на їх кількість, це – без перебільшення майбутній генетичний фонд шляхетних оленів на нашому Поліссі.
У приватному мисливсько-рибальському підприємстві «Єгер» довго обирали, яких саме оленів потрібно залучити. Запинились на українських шляхетних оленях із новозеландською генетикою.
Співзасновник МРП «Єгер» Андрій Рева розповідає, що таким чином вони закладають основу цього підвиду не лише на території угідь, що обслуговує підприємство, але й загалом з перспективою поширення лісами Чернігівщини.
Першу партію із 160 голів завезли у неділю, 17-го грудня. Тварин виростили в спеціалізованому господарстві, розташованому в селі Козацьке поблизу Конотопа, що на Сумщині.
Колишній каскадер, а нині оленяр Дмитро Русанов уважно спостерігає за тим, щоб олені спокійно вийшли зі спеціального причепа, нікого не поранили і не поранились самі. Відволікаючись на тварин, оленяр переживає за оточуючих, адже на запуск такої кількості оленів прийшли подивитися чимало івангородців. Для дітей – це дійство, наче різдвяна казка. Втім, незважаючи на свою граційність, олень небезпечний, бо, перелякавшись, може запросто прокласти шлях через натовп людей, а ударом ноги легко перебити людську кістку. Проте професійні оленярі зробили свою справу – всі тварини вийшли на волю, а деякі навіть позували перед камерами.
За словами Дмитра Русанова, генетику цих оленів він збирав у різних куточках Європи та світу.
«Ми тут маємо чотири генетичні лінії, – каже оленяр. – Це, зокрема, новозеландська, румунська, литовська і змішані між собою, але в цих тварин переважає новозеландська кров».
Селекціонованих таким чином тварин чотири роки тому привезли в Україну.
«Але не цих, – поправляє Дмитро Русанов, – а їхніх батьків. Ці повністю, як то кажуть, «зроблені в Україні» – вони тут народились і виросли. Їм півтора роки. Вага такого оленя досягає 150 кілограмів самця і 90 кілограмів самки. Коли їм буде по три роки, самець буде важити 220-270 кілограмів, самка – 100-120 кілограмів».
Особливість цього підвиду благородних оленів полягає в тому, що маса їх рогів товста та масивна, а корона – велика та розлога.
«Ми придбали 250 голів. Це перша партія, – розповідає співвласник МРП «Єгер» Андрій Рева. – Технологія залучення передбачає перетримування тварини впродовж двох років. Для цього ми побудували вольєр площею 600 гектарів. Тобто є сформована територія, і приблизно за півтора-два роки ми випустимо цих оленів у відкриту місцевість».
За словами Андрія Реви, благородні олені перебуватимуть під єгерською охороною, тож боятися браконьєрів не варто. Крім того, як зазначає, представник «Єгеря» за останні 10 років рівень браконьєрства на цій території значно зменшився.
Оленяр Дмитро Русанов підкреслює, що взимку тварин важливо підгодовувати, адже рівень харчування безпосередньо впливає на формування рогів.
«Якщо взимку самці будуть недоїдати, то роги в них будуть менші. Роги – це показник здоров’я тварини. Тому їх треба підгодовувати, бо вони мають набрати ще щонайменше 100 кілограмів ваги», – пояснює спеціаліст.
Для підгодівлі благородних оленів на території угідь «Єгеря» вже підготували годівниці, тож голодними тварини точно не залишаться.
Благородні олені – не перші парнокопитні дикі тварини, яких закупили для розмноження. Так, рік тому «Єгер» випустив у дику природу плямистих оленів, яких перед цим також перетримували у вольєрі.
«Ми цих оленів постійно спостерігаємо. Вони прижились на території нашого господарства», – каже Андрій Рева.
На 18 тисячах гектарів, які обслуговує МРП «Єгер», представлені практично всі види диких тварин, характерні для нашої місцевості, зокрема: заєць, лисиця, вовк, куниця, косуля європейська, лось та кабан. За словами мисливствознавців, фіксували навіть рись. Цей вид не є типовим для даної місцевості. А появу рисі тут пов’язують з бойовими діями, що призвели до міграції.
Оленяр Дмитро Русанов радіє, що є такі господарства, як «Єгер», які навіть в такий тяжкий час, коли мисливська галузь несе збитки, дбає про популяцію диких тварин.
«Наші олені – це ядро української популяції. Ці олені – це частина генофонду, який буде далі рухатись і розходитись по країні. Полісся ж ідеально підходить для розвитку популяції», – констатує оленяр.
Віталій Назаренко
